Селище Торчин під Луцьком відоме всій Україні своїми кетчупами. Картоплярам воно відоме ще й насіннєвою картоплею, а також Днем поля, що проводять тут кілька років поспіль у другій половині серпня на базі СГТзОВ "Родючість-агро", що має чи не найбільший в області картопляний клин.
Щиро вітаємо директора СГТзОВ "Родючість-агро" Володимира Шегедина з його 45-річчям.Бажаємо міцного здоров’я, мирного неба, щедрих усмішок, творчих натхнень, святкового настрою в цей радісний день. З повагою, колеги, партнери по бізнесу, друзі.
З легкої руки невтомного мешканця цього селища Володимира Шегедина, це релігійне свято набуло не тільки фруктового, а й трохи овочевого присмаку. Адже очолюване ним СГТзОВ «Родючість-Агро» саме 19 серпня стало організатором традиційного Дня поля. Цьогоріч він пройшов під своєрідним девізом – «Картопля. 15 років – 70 сортів».
ТзОВ «Родючість-Агро» спільно з ТОВ «Агріко Україна», ТОВ «Дюпон Україна», Інститутом картоплярства НААН, за участі СГПАТ «Нива», ТзОВ «Потейтос-агро», ТОВ «Укравіт агро», ТД «Ензим-агро», ТОВ «Арокс Кроп», ТОВ «Франдеса Україна» 19 серпня у с.Торчин Луцького району провело день поля: «Картопля. 15 років – 70 сортів". Участь у заході взяв начальник відділу рослинництва департаменту агропромислового розвитку Олександр Книш, а також понад півтори сотні картоплярів, як з Волинської області, так і сусідніх – Львівської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької областей, а також з Польщі, Румунії та Угорщини.
На Волині сільськогосподарське товариство "Родючість-агро" провело для громади День поля. Так, на свято Преображення Господнього до Торчина з'їхалися не лише кращі картоплярі України, щоб обмінятися досвідом вирощування бульб, а й представники найвідоміших компаній, що забезпечують "другий хліб" захистом та добривами. А ще захід відвідали законодавці "картопляної моди" зі столиці - Інституту картоплярства, які розповіли про свої сорти-новинки.
Картопляні «обжинки», або ж картопляний «спас». Так назвали свято поля, яке відбулося у Торчині 19 серпня з ініціативи СГТзОВ «Родючість-агро». До селища на Волині з’їхалося понад 200 картоплярів з України і з-за кордону. Таке дійство у Торчині відбувається вже вп'яте, але цього року, стверджує директор "Родючість-агро" Володимир Шегедин, воно найграндіозніше, адже кількість учасників побила усі рекорди.
У селищі Торчин на базі СГТзОВ «Родючість-Агро» відбувся День поля. Захід проходив під девізом «Картопля. 15 років — 70 сортів» Місцем його проведенням невипадково обрали «Родючість-Агро». Адже це господарство — одне з найбільших виробників бульби на Волині та єдине в області, що має повний цикл виробництва, починаючи від вирощування насіннєвого матеріалу і закінчуючи його зберіганням.
В програмі симпозіуму:
Щойно приходить весна, селяни починають сушити голову: що робити, аби картопля вродила. Одразу скажемо: якоїсь панацеї немає. Хочете мати добру бараболю, мусите і сорти вдалі підібрати, і технології дотримуватись, і поле удобрити. А оскільки худоби на селі дедалі менше, а до міндобрив у селян є певні упередження, то часто поле недоотримує поживних речовин. А значить, і врожай буде гіршим. Але можна запропонувати вихід, коли і вовки ситі, і вівці цілі. Йдеться про біопрепарат «Азотер».
Як «Родючість-агро» радить працювати з насінням бульби, щоб отримати хороший та екологічно чистий врожай. Зовсім скоро городники-любителі відкриють посівний календар і почнуть вивчати сприятливі та несприятливі дні для садіння бульби. І коли врожай не вдасться, обов’язково в кінці літа чи на початку осені візьмуться згадувати, чи не проґавили ті «золоті» дні, якою була весняна погода і чи не замало «хімії» у землю влили. Крупні фермерські господарства посівних календарів не дотримуються й, навіть попри примхи природи, врожаї отримують гарні. Як? Свої «картопляні» секрети видає керівник сільськогосподарського товариства «Родючість-агро» Володимир Шегедин. Зауважуючи, один з головних – це внесення біодобрив словацької фірми Azoter.
«Біда, товаришу голово, біда!». – «Що трапилося, чого ти кричиш?» – «Всю картоплю зібрали!» – «Чого ж ти, дурню, репетуєш – радіти треба!» – «Де зберігати будемо?». Цей показовий епізод із блискучого та незаслужено забутого фільму «Баламут» чудово ілюструє ставлення аграріїв до «другого хліба». Це не зерно, яке можна зібрати навіть сухим та засипати до металевої цистерни. Картопля потребує виняткових вимог до вологості та температури зберігання, а також дещиці ручної праці та потреби в придбанні чи виготовленні тари. З іншого боку, ця культура здатна віддячити дбайливому господареві і її вартість гарантовано зростає ближче до літа. Однак для цього якраз слід забезпечити нормальне зберігання продукції, оскільки в більшості випадків саме цей аспект відвертає аграріїв від вирощування картоплі. Ось до такого дбайливого господаря я і приїхав.
